Один із дідусів у Польщі згинув
(на міні підірвався в бліндажі),
За другого одне лиш тільки знаю:
- Загинув дідо, доню, на війні.
Життя моїх батьків було нелегким:
Нестача, голод, матінка-вдова...
- Не знищуйте моїх дітей, благаю!
Онуків пошкодуйте, бо нема
Нічого гіршого у цьому світі,
Як доля незахищених дітей
Вони не знають, як у світі жити,
У бідах звинувачують себе, й
Не відчуваючи тепла з дитинства
(В душі лиш порожнеча, морок, біль)
Не знають, як дітей своїх любити,
Не вміють віддавати, бо звідкіль
Узяти їм оту любов та ласку,
Котрої не отримали самі...
Закінчуйте уже війну, будь ласка!
Хай будуть ясними наступні дні,
Щоби онуків наших не спіткала
Така ж недоля, як батьків моїх...
Прошу Вас я, молю і вимагаю:
- Політики, подумайте про всіх.
Де вже тим політикам думати про всіх, вони готові все зробити, щоб лиш себе, любимих, збагатити...
Забрела на вашу сторінку і не помилилась, все що ви пишете розділяю, уявляю, читаю, перечитую...
Всього вам доброго! Валентина...
Батьківна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Гарно Вам дякую пані Валентино Мені приємна Ваша увага,..будьмо знайомі - я Ольга
А щодо політиків: вони всі наче з глузду зійшли, що творять,самі певно не розуміють...Хіба ж можно стільки "гребти",і, головне, не бояться ж подавитись,...а народ - нищать