Як добре прокидатися ранкової пори,
Як добре прокидатися без рокоту війни,
Як добре розуміти те, що все – Війни нема!
Лиш у душі залишились жахливі ті слова:
«На Київ!», «На Одесу!», «На Маріуполь!», «Львів!»
Карбовано на танках чужинців, не братів.
Як добре те, що знову почую солов’я,
Ганятиму з друзяками на веліку зрання,
Об’їмся вкотре вишень і ляпаса зловлю
Як добре те, що я життя люблю!
На жаль, я маю досвід , що радість не для всіх
Прийшла в домівки осінь
І принесла , на гріх, замість вишень лиш сльози
І міхи повні зла…
А пам’ять викарбовує тих хлопців імена,
Які зрання до ночі Вкраїну бережуть,
А Київ і Одеса, і Маріуполь, Львів…
Очікують живими своїх синів, братів!
Як добре прокидатися ранкової пори…