Я тебе розмалюю, неначе волошку:
Біленького трішки, синенького трошки.
І будеш цвісти ти у синьому полі
Під голубим небом, в родинному колі.
Хай сонце голубить і вітер лоскоче,
Роса омиває пелюстки досхочу.
Пшеничнії струни легенько торкаю
І колискову тихенько співаю:
- Волошка маленька у полі розквітла
І потягнулась до світла, до світла.
Ні, не зірву я її, синьооку,
Лише милуватимусь нею я збоку.
