Кохання зненацька її серце украло...
Знайомі вони не так вже й давно,
Їх доля з'єднала , з'єднала зона АТО...
Там добровольцем хлопець служив,
І кожного дня з надією жив,
Що буде він жити і щиро любити,
Що зможе сім'ю міцну він створити.
Вона працює в садочку з дітьми,
І донечка поруч із нею завжди...
От якось зібрала "посилку" вона:
Малюнки дитячі, усе що змогла
Відправила хлопцям, нехай їм усім,
Звісточка ця, нагадає про дім.
І ось там далеко, де постріли й ГРАД
"Посилку" відкрив наш юний солдат.
Тут серце забилось сильніше його.
Відправив їй номер мобільного свого.
Все було так просто "посилки", дзвінки,
Вони спілкувались собі залюбки...
Коли повернувся, зустріла вона.
І тут вже розквітла самотня душа.
Незабаром він заміж її "запросив"
І гарну обручку на пальчик купив.
І ось наша пара до РАГСу іде,
І гарно під ручку її він веде,
А поруч із ними щасливе дитя.
- Це доня її...
Тепер вже у неї велика сім'я.
Нехай це кохання їх береже,
Адже у зону АТО він знову іде....
