Початок, як витік ключа із глибини;
Що силу дає. І летіти. І жити.
Уже не спинити. Нема половини
У дійстві. Ожити, цвісти ніби квіти,
Що скинули сонну холодну ряднину -
Розтанула в сонячних свіжих обіймах.
І тут мимоволі згадаєш родину -
Усе найдорожче, із митей безцінних.
Проникне. Наповниться сумішшю сили.
Інакшою. Новою. З тисячі крапель.
Нестримного запалу, що розтопили
Вогні у весні, у душі, у серцях.
Невидиме - видиме. Прагне щосили
Знайти своє місце, у нових роях:
Земного, відчутного, свіжої зливи…
Позаду залишиться пройдений шлях.
03.04.2015