Йде вже літо на зустріч весні,
Воно говорить так, як у сні
Віршами, казками, дивними поглядами...
І ніби шепоче: "Прощавай на дві пори!.."
Сумно весні, та й літо ще плаче...
Воно ще хотіло щось розказати,
Але пішла весна,
Бо в неї по щоці покотилась сльоза.