Тут кто-то приходил к тебе, папа.
Сказал, что в следующий раз придёт не один.
Его пёс обнюхал меня, у него был сухой и горячий нос,
может быть, он больной?
Он пахнул горелым деревом, как в нашем старом чулане, где
Алинка опрокинула лампу.
Этот кто-то присматривался ко мне.
Я не боюсь его и не хочу, чтобы ты боялся. У меня есть меч.
Я знаю такие слова, которые отгонят его, но сейчас
не могу их повторить, они не разбирают, где свой, где чужой.
Я знаю многих животных, они нас защитят.
Во сне ко мне пришёл огромный японец
и научил меня драться. Под мышкой
у меня выросла специальная кнопка, но ты
не говори никому. Она немного болит.
Если преследуют, стоит нажать – и ты исчезаешь
раз и навсегда. Пообещай,
что не станешь с ним договариваться, и что
не пойдёшь ни в какое условленное место, не будешь
принимать от него подарков. Что даже пса
его не погладишь.
Во всём остальном ты мудрей.
Я вижу, как мы отплываем на деревянной барже,
заросшей, как остров, и полной тропинок.
Впереди темнота, но в ней – какой-то тихоходный катер,
штурвал и сигарета. Кто там буксирует нас в эту тьму
и озирается, наверное:
уверуем, не уверуем?
(Перевёл с украинского Станислав Бельский)
------------------------------------------------------
МЕНШИЙ
Тут хтось приходив до тебе, тату.
Сказав, що наступного разу прийде не сам.
Його собака обнюхав мене, в нього був сухий і гарячий ніс,
може, він хворий?
Він пахнув горілим деревом, як у нашій старій коморі, де
Алінка перекинула лампу.
Той хтось придивлявся до мене.
Я його не боюся й не хочу, щоб ти боявся. У мене є меч.
Я знаю такі слова, які його відженуть, але зараз
не можу їх повторити, бо вони не розбирають, де чужі, де свої.
Я знаю багато тварин, які нас захистять.
Уві сні до мене приходив великий японець
і навчив мене битися. Під пахвою
у мене виросла спеціальна кнопка, але ти
не кажи нікому. Вона трохи болить.
Якщо переслідують, досить її натиснути – і щезаєш
раз і назавжди. Пообіцяй,
що не будеш з ним домовлятися, що
не підеш на ніяке призначене місце, не будеш
приймати від нього дарунків. Що навіть собаку його
не погладиш.
В усьому решта мудріший – ти.
Я бачу, як ми відчалюємо на дерев’яній баржі,
зарослій, як острів, і повній своїх стежок.
Попереду темрява, але в ній – якийсь тихохідний катер,
цигарка й штурвал. Хто там буксирує нас у цю тьму
і озирається, мабуть:
повіримо, не повіримо?
ID:
574305
Рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата надходження: 14.04.2015 13:30:01
© дата внесення змiн: 17.10.2018 22:02:50
автор: Станислав Бельский
Вкажіть причину вашої скарги
|
Дуже зворушливо.
