Я не торкатимусь неба, я буду тут на землі.
Я обіцяю, мої листи читатиме лише вогонь,
Розвертатиме язиками полум'я і тіні на стіні,
Змітатиме попіл спогадів з моїх долонь.
День буде корчитись під тиском моїх зусиль.
Ночі в сум'ятті жалітимуть Фріду.
Ту, що з картини зійшла попри біль
Чи ту, що прощЕнна була лише з виду.
Я буду тут, де вітер дряпає моє вікно ключами.
Нема замків, немає скла у рамах наших доль.
Минаю я тебе, мов уві сні зупинки і причали.
Можливо, це сьогодні єдина моя хибна роль...
