сміються з мене твої карі очі
лукаво дивляться, шепочуть
чому приходять в сни мої щоночі ?
сміються, дивляться, шепочуть...
притягують до себе мов магніт
твої слова, твої тендітні риси тіла
де ж ти булукала стільки літ ?
чому раніше нас доля звести не хотіла?
як дивно інколи стається у житті
що зустрічаєш ту котру лиш малював в уяві
коли все наче випадково й саме по собі
і тішишся, міркуєш що ж там буде далі
так пригорнути хочеться її до себе
до свого серця, щоб відчула пульс
щоб були завжди біля тебе
її вуста і посмішка що краще сотні муз
хоч притулитись до щоки
і заблукати у її волоссі
вдихати запахи цвітучої краси
наздоганяти їх в цвітучому колоссі
щоб засинати й прокидатись разом
дражнити щастям цілий світ
і шаленіти та палать екстазом
але при цьому не згоріть
щоб дати світові нове життя
щоб стати тим, ким завжди намагався
добровільно йти із нею в небуття
і щоб ніколи в тому не вагався