уже не свет еще и не пожарище
меж «свой-чужой» незримая черта
звук из молчанья в горле ком катающий
и до утра ему не перестать
как будто хочешь сам перед дорогою
чтоб рассказали чьи-нибудь уста
про то как под машиной одинокою
трещит хребет железного моста
про комнату с двумя непостояльцами
про ливня заплутавшего шаги
он мокрыми тебя поймает пальцами
а потому беги беги беги
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
Наталя Пасічник
це вже не світло але ще не вогнище
незримий поділ на чуже й своє
мовчання що вовтузиться у горлі ще
і аж до ранку не перестає
неначе хочеш сам перед мандрівкою
аби чиїсь розповіли вуста
про те як під самотньою автівкою
тріщить хребет залізного моста
і про кімнату із двома відсутніми
і зливу що блукає між ожин
вона тебе спіймає серед сутінків
тому біжи біжи біжи біжи