Мій грізний Леве, тут твоя земля,
Твоя бруківка, об яку віками
Ти точиш кігті. Ти своє ім’я
Гербо́м промовиш з кованої брами.
Мій древній Леве, пращури твої́
Тримають землю, не дають просісти
Твоїй основі. Цінності сім’ї,
Родинну силу вміло так зберіг ти.
Мій теплий Леве, ніжністю вгости,
Бо твої люди серцем найтепліші,
Душею щирі. По крові́ пусти,
Добром заповни всі порожні ніші.
Мій творчий Леве, обдаруй мене
Настояним античними домами,
Своїм натхненням. До кісток пройме
Архітектурна сила панорами.
Мій дивний Леве, мохом обросло
Твоїх легенд незвідане плетіння,
Дощами впало. Хто зна, чи було́,
Чи казкарів назбиране уміння.
Бездонний Львове, скільки у тобі
Тих різних левів вулицями стали,
Й закам’яніли. Гордо-мовчазні,
Навік в собі тебе закарбували.
21.03.2015 р.
