Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Альбіна Кузів: Пелюстки зів’ялих тюльпанів - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Свята, 30.04.2015 - 23:02
Твої руки холодні для мене. Не грій їх, запізно.Просто я не для тебе замерзла. У цьому вся суть. це класно!! Serg_maestro, 27.03.2015 - 22:10
трошки довгі рядки.. важкувато з першого разу читати і одразу зрозуміти.. але мені подобається. А те, що сьогодні викликає сум і розпач, завтра вже буде спогадами з усмішкою. Якщо із впевненістю викидати зів'ялий букет, то вільне місце скоріше займе новий більш гарний і свіжий))
Альбіна Кузів відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
100% ) настільки влучно сказано, що аж нічого додати) спасибі)
Альбіна Кузів відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
все, що стається, чогось нас вчить....
Serg, 26.03.2015 - 00:28
Це не дивно, усе має гарний початок, Зазвичай, те усе має й дивний кінець... А процес? То хіба лиш на згадку додаток? Чом бажаєм пробігти життя навпростець? Непохитність і сила. Тендітність й терпіння. Навіть стійкість парфум - то лиш часу мета, Почуття й відчуття - ось кохання коріння, Чи опора того, що ми звемо життя? У самотні пелюстки скидай біль і смуток, Десь у серці залиш ніжних рук теплоту, Час мине... Поверне біль розлук на здобуток, Нове коло замкне нових слів чистоту... Альбіна Кузів відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так гарно) .. дуже сподобався останній рядочок)
|
|
|