Сумую я, безжально знаю,
Кохаю я тебе завжди,
Думки безжально не полишив,
Ти лиш бажала так піти.
Піти далеко за простори,
Де небо синя далечінь,
І більше так ніщо не хочеш,
Розвіюєш лиш мрії ти…
А я сумую так за вами,
Жорстоко краються думки,
І сумувати хоч й не хочу,
Та болячи таки мені…
Сумую я, сумую щиро,
Мене бентежить весь цей сум,
Думки в полоні щось шепочуть,
Не даючи лиш спокій цим.
Я знаю все чого я хочу,
І маю мрію і мету,
Хоча надіюсь що я зможу,
Та в сумі я лише живу.
І це безжально і жорстоко,
Кохати й пам’ятати все,
Та лиш найменше що він може,
Лиш гризти спогади й думки.
А.А. Отченко
