Муза часто покидає митців,
Осідає в душі камінням,
Яке потім впродовж місяців
Не розтрощиш своїм умінням.
Вона грубо руйнує мости
Між душевним і потойбічним,
Щоб холодні колючі дроти
Не здавалися чимось одвічним.
Не потішить твоїх турбот,
І не витончить промінь ласки,
Адже муза одна із чеснот,
Що описана тільки в казці.
Тому просто пиши вірші,
Не чекаючи манни із неба,
Бо яскравій і творчій душі,
Її й зовсім, повір, не треба…