А ти вже стоїш на дебюті
Ще трохи і зірвешся в небо
З всіма, як у власній валюті
На жаль, мені цього не треба
Чому я стою на пероні?
Ще досі блукаю в сузір’ях
І сніг як квиток на долоні
Зривається з неба, мов пір’я
Це пір’я із грішних ангелів
В яких я підмоги просила
Та вище ніж власної стелі
У мене не виростуть крила
Щодень ти зціляєшся сонцем
А в мене ціляєш шипами
Себе я питаю:" Ну що ж це?"
Повсюдно словесні капкани
На зустріч сліпцем ще біжу я
А раптом не пізно не вечір
Одразу тебе я дивую,
Бо іншу тримаєш за плечі
Замети карбують дорогу
І ні пройти ні пролетіти
Вернутись назад на півслові,
Чи мовчки чекати на квіти?
Хоч мармуру свій поцілунок
Ти все ж подаруй на прощання,
Якщо вже вручив мені трунок,
Як пам’ять про перше кохання
