Дід ріже ножем огірок –
Без насіння.
Такий порожнистий.
Ото дивина.
А літо пече на дорогах каміння,
Й тяжка в своїх зав’язях горобина.
Там, бачте, ця вишня –
Нічого не родить,
Уже п’яте літо, –
Мабуть пустоцвіт.
А люди, а люди
Що людям родити?
З людей що збирати
Що з ними робить?
Їх в землю саджають
Не так як ту вишню,
У них навпаки все –
Що взяти з людей?
Вони з кожним літом усе більш торішні
Й такі ж порожнисті,
Й не родять ідей.
Дід ріже ножем огірок –
Без насіння.
Дід взяв огірок і малим нам сказав,
Так дивно серйозно і трохи дитинно,
Що він особливий – там Бог ночував.
