Я дякую тобі мій вірний друже,
Ти поруч був завжди в потрібний час,
Хоч доля наді мною так знущалась,
Та ти не полишав мене ні раз.
Підтримував завжди у важку днину,
За що я щиро дякую тобі,
І доля що з дитинства нас здружила,
Я вдячний за щасливі миті ті.
Я пам’ятаю час шкільний і дружбу,
Це є дарунком долі для життя,
Із митями буття усе змінилось,
Та доля так випробувала нас.
В часи студентства є роки відчутні,
Так суперечки чесно в нас були,
І погляд формувався вже дорослий,
Та дружбу не порушували ми.
І час минав так швидко і невпинно,
Мінялися події так щодня,
Закінчилось дитинство і навчання,
Дорослі ми крокуємо життям.
І в дні буденні вірш я цей напишу,
Із вдячністю тобі за все що є,
Ти друже кум тепер у мене вірний,
Гадаю син із часом все пойме.
Запевнювати можна час від часу,
Одне для сина я би побажав,
Аби життя йому лиш дарувало,
Такого друга що вже маю я.
А.А. Отченко