Рукою я обійму тіло,
Даю коханій певний знак,
Мабуть так дотиком згадає,
Що я кохаю її так.
В обіймах ніжно обгорнувши,
Я відчуваю серця такт,
І подих тихий і повільний,
Шаленість нот у голосах.
І поглядом рельєфи тіла,
Де є долина й пагорби,
Краї ось ці досить інтимні,
Хоча і повні ніжності.
В тепло кохання обгорнувшись,
Я згадую ті вечори,
Які в обіймах лиш минали,
Є задоволенням межі.
І погляд твій що зігріває,
Ті поцілунки і їх смак,
Той час завжди лиш неповторний,
На тілі полишав я знак.
І в час відчутного блаженства,
В ту мить безкрайніх ніжностей,
Усе б чого душа бажала,
Не полишати тих ночей.
А.А. Отченко