Золотава осінь - вже минає тихо;
Лиш пожовкле листя, ніжно шелестить;
І летить, взлітає листячко за віхром;
Невідомо звідки, негадай куди;
Та кремезні вітти, рипом - скрипом виснуть;
То здається в небі, насправді при землі;
Не сумуйте вітти, це лиш Тітка - Зимка;
Прочищає поле для стежин і стежок;
Підмерзає скраю вже наш бережок;
Землю вкриє ковдра - біла, тепла ковдра;
Полетить у вирій зграя пташечок;
Тільки гілля гнуте від вітрів та стужі;
Помахає тихо, скрипне, пискне в тузі:
- "Ви летіть лелеки, голубки воркуйте,
та про наші гнізда, десь, колись міркуйте."
Дорогим,коханим, єдинним
та неповтормим батькам!
12.11.2013р. Автор: Milarey