Нема спокою серцю навесні...
Щось незбагненне коіться,..із року в рік тривожить...
Мабуть - то розгалужуються капіляри у ві сні...
А рими з ранечку - самі собою линуть...
Із кров"ю перемішуються - в тісто,..і обпекають із скарбнички серця чистотою!..
Дзвенять струмками із висот небесних обереги світла,..не переможні у двобоі!..
З душі намул зими змивають ...
І крає серце - благодать Господня!..Кохання паростки - такі крихкі,..тендітні...
Де сили і наснаги,Боже,юності узяти,..щоб розквітало почуття і передчасно не зів"яло недозрілим листям?..
Щоби бажання жити і творити в час не легкий не зникало?..
Трудно пробивается росточек по весне!
Но под солнцем быстро расцветёт и удивит!
OlgaSydoruk відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ждём весны с нетерпением,с трепетом в сердце,дрожью в коленках...С ней приходит любовь,..и срываются с губ - слова милые,нежные,..и признания в верности бесконечные...
Життя продовжується не дивлячись ні нащо. і будуть цвісти квіти і буде жити любов. Хоч зараз усе в нас змішане з кров'ю безневинних дітей. Відчуваю Ваші почуття, бо в самої на душі теж саме.
OlgaSydoruk відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Нема спокою,нема впевненості!..Але надіємось на краще!