Твої очі, як два невеличкі сапфіри,
Я в їхню вдачу з народження вірю.
Я бачу в них смуток, печаль,
Твій безкінечний, життєвий жаль.
А й справді, любий народе,
Чомусь ти втратив духовную вроду.
Вже не блищать твої очі від щастя.
Бо знову реформи, знову власті
Ділять Вкраїну на бідних й багатих,
Ділять на мудрих і на розумних.
Багато було в нас правителів славних
Та покращить країну ніхто не зумів.
Ми йдемо у Європу, я знаю.
"А що нас там чекає?" - ніхто не спитає...
Ой, Дніпре мій любий, чому не зупиниш
Усі ці нещастя, що йдуть безупину?
Не буде країни, не буде народу,
Якщо наша влада не дійде до згоди.
Тож цими словами я хочу сказати:
"Бережіть оту землю, де народила вас мати!"