З двору в хату, у свою суху кімнату
Де друг комп’ютер топить час
І холодне ліжко клонить в сон
Почуваюся самотнім…
Полички книжками обложені
Де портрет посміхається між ними
Нагадує, що не один
І ти десь є
Смієшся, а може плачеш
Сама. Нема кому тебе обняти…
Лежу, очима колупаю стелю
Знаю – мене тут нічого не тримає
Дім, не мій, коли не чую голос твій
Відлунням в рідних стінах…
