ти так далеко, що рукою не торкнутись.
ти близько так, що важко дихати.
ти голосу свого не любиш,
а я без нього засихаю, не зустрітись.
у натовпі я не побачу твоїх очей
і не відчую дотику у себе на щоці.
і дивлячись наступний з фільмів жаху,
я не почую: "не бійся" в одну з ночей.
я знаю, що зарано будувати планів.
я знаю, що нічого може і не бути.
та все ж кидаюсь у цей вир
намріяних мною почуттів.
тобі варто знати, я не ідеал.
проста смертна, якщо чесно.
з минулим та теперішнім, як всі.
і ще один мною пройдений квартал.
та якщо ти попросиш, я все зітру,
з пам'яті, з душі і з серця.
ти будеш єдиним художником,
якому дозволю заплямити полотно.
лишись зі мною - буде наш пароль.
я сподіваюсь, не забудеш.
я так чекала тебе, довго.
чекала, як кохання Ассоль.
