Я стомився з тобою йти
Через гори твоєї брехні,
Зрозумій я прошу і ти,
Що набридло це все мені.
Якщо зможеш, то відпусти,
Бо настав вже розлуки час,
Бо згоріли уже мости,
Що єднали з тобою нас.
Якщо зможеш,за все прости,
Якщо зможеш,прошу не плач,
Та з тенет ти своїх відпусти
І за втечу мою пробач.
Просто разом вже нам не жить,
Увірвався вже мій терпець
І не варто когось винить,
Як немає єднання сердець.
(Лесь Лугинський)
