Була така гра в дитинстві - «Хто за кого б помер?»
Посідали в під’їзді вихвалятися хто за кого б помер
«Я б помер за те, я б за ту…!»
А я думав тоді не про те
Я згадував оголені плечі і волосся, її міліровку.
Хоч бачив два рази її лише, на озері
Посідали в під’їзді вихвалятися хто за кого б помер
«Я б помер за те, я б за ту…!»
А я мовчав, але точно знав,
що помер би за ню!
А після смерті помер би ще раз,
Аби подивитися, недоторкнутися
щоб знову побачити ту,
що показує своє оголене ню!
