Над горизонтом палаючий змій
Зустрічає барви солодкого літа
Крізь сутінки вересневих мрій
Що лише уві сні можливо зрозуміти
Очі ранкових зірок такі яскраві
І не забуті їхні голоси
Вітром завтрішньої слави
Залишеної на пероні нічної грози
Коли Місяць малює собою дорогу
А вітер позаду з’їдає сліди
Мобільні телефони замовкають
Може лиш до завтра, може назавжди
Рейсом Дніпропетровськ - Одеса
Колеса несуть нас до Чорного моря
І наші вчорашні домашні адреси
Загубилися між залізничних колій
