Війна любого може стерти.
Стіну від неї не зложити.
Готовим треба бути вмерти,
Як день останній, кожен жити.
Добро на потім відкладаєм.
Спокуту ллємо у помиї.
А смерть… вона не вибирає.
Кидає зашморги на шиї.
Сьогодні той, а завтра інший.
А, може, стулить всім повіки.
Сьогодні – кінь, а завтра піший.
Душа збирає лиш навіки.
Вирішує осібно кожен,
В якій закрутиться орбіті.
Нехай же світ встоїться Божий.
І Україна в цьому світі.
Дай, Боже, нашим правителям любові до України, бо прості українці віддають своє життя за неї...
Я згодна з кожним Вашим рядком, Любашо. В одному з віршів теж писала:"Нині кожна особистість вибір в часі робить свій".
Все в наших руках, бо кожен сам обирає свою дорогу. Шкода, що в буденній метушні забуваємо про духовні цінності. Певно ці трагічні події змусять багатьох переосмислити життя і відділити зерно від полови.
Набачилсь-начулись стільки горя...
Сльози, втрати, ненависть сліпа...
О так! "Війна любого може стерти."
Нам нічого не лишається, як зберігати гідність і життя!