якби ж холодно тільки на вулиці
в заметілі загублених днів
неє сенсу що відбулось за вікном
як душею ти ще не збіднів
я не бачу нічого крім мороку
що панує у душах людей
а хоча до людей ще далеко їм всім
як Землі моїй до апогеї
я не чую нічого крім лайок
крім занедбаних втрачених слів
слово - скарб збережи його назавжди
у алеї палких дієслів
не кидай у безодню як всує
не берись плюндрувати його
бо надійний і вірний товариш тобі
кого візьмеш із серця свого
