моя блакить. тобі. моя блакить.
спада’ волосся із чола невтішно
ховаю очі, знаючи, що грішна
я всім кажу, що зовсім не болить
що сум в моїх зіницях лиш на мить
моя печаль. тобі. моя печаль
пуста ця постіль достобіса ранків
церковні дзвони б’ють безперестанку
шукають в мені сповідь, мов грааль
мій гріх в мені сидить. й мені не жаль.
моє життя. тобі. моє життя
мій голос вчора раптом обірвався
немов зв’язок чи шум електростанцій
немов проникла в люд моя журба
та відбирала голос, мов чума
моя душа. тобі. моя душа.
я й після тиші хочу тебе чути
мені б лишень життя це перебути
згорнути сум із зблідлого чола
і всім сказати, що я ще жива
\схрестивши пальці\
