Мені приснився дивний сон,
безмежні пустелі і тишина.
Там де вчора був мій район,
безжальне сонце, мертва пустота.
Гори бетонних скель повсюди,
тварини – мутанти, а де ж люди?
Скільки не йшов, лиш страх,
пекло, людській нації крах.
Все мертве, горить, зникає,
залишки тіл, вітер розвіває.
Реактивні дощі, змивають нас,
мабуть закінчився наш час..
В нас попередження було,
але ми захлеснулись злом.
Ми під ногами топтали його,
і це не залишиться сном.
Нас попереджали, але пізно,
судний день, кінець світу.
Покарали, за правду, грізно,
не склали ми Божого іспиту.
Тепер навіки, люди у вогні,
знищили все, самі себе.
І це не залишиться у сні,
адже час цей, скоро прийде.