5.
Зранку він розповів їй свій сон.
Мовляв,сниться йому вона-Лана,а біля неї гнідий кінь.
Щоб це мало мало значити?
Дівчина хвилю подумала і розсміялась:
«Ой,дурнику,я –це я,а гнідий кінь- це ти.Інакше навіщо я всю ніч добувала із тебе золото і молотила на тобі горох?»
6.
-Ляж на живіт!
-Нащо?
Так треба!Не бійся,все буде добре –тобі сподобається.
Він скорився,господиня принесла,якесь ароматичне масло з доволі приємним запахом.
Від пахощів трав у кімнаті нестерпно паморочилась голова.Полум*я свічок на стінах химерно переплітало тіні-візерунки.
Тілом розливалось приємне тепло.Хилило до сну. Її пальці-метелики літали,по плечах по вздовж хребта і по шиї.
Розслабся!-попросила.-Ти надто напружений.Я нічого не не можу зробити.І не чекаючи відповіді вона вмостилась на нього зверху на поясниці,поступово вправляючи зміщені хребці.Здавалося , руки вродливиці струменіли світлом,забираючи всі болі та вроки страхи і турботи.
Помітивши,що пацієнт заснув обережно повернула його на спину:трава, свічки і терапія зробили своє.
Лана поклала долоні йому на живіт і почила легенько на нього натискати зверху вниз і навпаки,роблячи кілька секундну перерву між кожним із натискань,вона проводила долонями по по колу творячи дивні малюнки,торкалась його його обличя,щік губ,стегон,
немов хотіла навіки лишити там свої відбитки.Вона божевіла від солодкої близькості розпашілого і роз*яклого тіла.Несамовито звідчаєно тулилась своїм животом до його,немов боячись,що гість замерзне поки спатиме.Обіймала,цілувала і плакала мовби востаннє, з кожною секундою втрачаючи рештки самоконтролю,відчуваючи як остаточно зриває дах.Гарячково блукала руками по його тілу немовби шукаючи затаєний ключ від всіх його секретів і підземних ходів.Знала що так не має бути,але не могла нічого з собою зробити.
Жага була явно сильнішою. Незважаючи на сонне бурмотіння сплячого рвучким рухом позбавила його від зайвого одягу,вивільнивши його « колос» на свободу,Оголившись,ніжила його грудьми,пальцями милувала, губами леліяла допоки не побачила,як корінь стає деревом,як ще хвилину тому непритомний джин танцює тріумфальний танець,як вулкан виштовхує вогонь і магму з власних глибин,як більярдна куля влучає в намічену лузу.Вона посміхалась, дивлячись на судомні здригання його плоті,але усміх її був печальним.
радий,що довподоби 
А от Винничук напевно дав ся знати))))
хто зна,ту бі кантінієд час покаже)
