https://www.youtube.com/watch?v=KpHX96QQqTQhttps://www.youtube.com/watch?v=MnQKD_SbkM0
на літературне видання “Мадонна Майдану (очікування Різдва)”
(автор Олександр Букатюк)
Майдан 2013/2014 років – це явище Гідності. Явище, яке сформувало нову генерацію свідомості. Така генерація здатна змінювати “систему”, хоча в наші часи “система” давно стала хамелеоном. Люди, які прожили Майдан, як ніхто розуміють ціну змін. Саме в розумінні таких людей житиме жага справедливості, відлуння правди та біль втрати. Свої сили вони брали від Господа, тому їхні майданні душі були з чистим сумлінням. Олександр прожив Майдан не дарма. Його вустами заговорив Бог і читач має змогу відчути це у даній збірці.
Знаєте, є книги, непідвладні рецензуванню. Для українців це “Біблія” і “Кобзар”. Їхні слова сприймаються апріорі. Коли 20 лютого Майдан досягнув піку споріднення із Богом, його серце заговорило. І ці слова були непідвладні рецензуванню для українця. Я веду до того, що надзвичайно важко рецензувати слова Господа в книзі Олександра, оскільки сама збірка розпочинається з молитви, з нашого внутрішнього відання честі загиблим Героям.
Кажучи про збірку одним словом, я назву її “молитва”. Розпочавшись із молитви, книга всі своїми творами формує зв`язок між Мадонною і Майданом, завершуючись молитвою до Мадонни Майдану, яке стає Мадонною Миру. Цим самим автор підкреслює мир на землі як найвищий і найбажаніший суспільний стан.
Збірка багата закликами та біблійними метафорами. Найкращі з них: “згуртовуймо кров до кровинки”, “не бери смерть за невістку”, “створи себе в собі”, “не веди більш шляхами Крут” (заклики), “Ми соляним стовпом задивлені в Содом”, “Чи ми тим змієм з саду мічені?”, “Коли самотньо стало у Едемі”, “Його вже завтра жде Голгота”, “а живого Бога розпинають в серці матері”, “Брат п’є кров брата за 30 срібняків” (метафори).
Мабуть, недарма на початку рецензії складові майданівця визначено справедливістю, правдою та болем. В кожному вірші збірки я вбачав правду, в деяких з них біль втрат, в деяких – заклики справедливості.
В словах Олександра Україна постає Голготою, де розпинають правду: “Земля українська – суцільна Голгота”. Читаючи цю збірку, вчергове переконуєшся у великому подвигу Небесної Сотні, існуванні Героїв, їхньому покрові Богородицею та необхідності їхньої пам`яті. Надзвичайно показовими в цьому плані є слова: “Хай Божим гнівом наші душі вразить якщо посмієм подвиг їх забути”.
А тепер спробую на якусь маленьку хвильку стати агностиком, включити раціональність і поглянути на книгу критично, або хоча би стати метафізиком для її іншого опису. Для цього використаю схему теза-антитеза-синтез:
1. Більшість віршів поета неримовані – римовані вірші поета характеризуються незастосуванням стандартних рим, високим рівнем алітерованості, побудовою рим за асонансами – поет володіє римою, неримовані вірші являються білими лише для достовірнішого відображення фактів; 2. Часте згадування Господа, Христа, Марії заважає реальному розумінню речей – Майдан як явище суспільне складався з християн – поет як людина віруюча орієнтує твори переважно на віруючу аудиторію; 3. Деякі слова розділені рисками чи великими буквами – паузи та наголоси у словах сприяють правильному донесенню твору – поет володіє інтонаційними елементами фонетики, доносячи зміст у потрібній площині; 4. Деякі метафори позбавлені змісту – метафори трактуються неоднозначно – поет володіє метафорою, водночас даючи читачу змогу додумати для неї контекст.
Отже, я не бачу потреби в раціональній критиці, тому що збірка повністю відповідає своїй назві, включає необхідні для назви складові і повинна читатися серцем.
Також виділю найкращі для себе вірші: “ПоТреба” (усвідомлення людиною себе), “Лише нарікання” (правдивий недолік людини), “На волосинці надії” (правда у зверненні до ненародженого), “Нестору Чиру (2)” (звернення смутку і любові), “Пророцтво пера” (яке не може не сподобатись), “Небесна Сотня” (вірш пам`яті), “Молитовний гарт” (тут, власне, назва сама направляє), поема-цикл “Мадонна Майдану”, особливо початок і кінець.
Загалом хочу відзначити, що ця збірка є дуже потрібною людині, що пережила Майдан. Вона додає сил, віри у перемогу та краще майбутнє, і особливо, молитовних сил. І уся “молитва” Олександра є щирою, з правдою і Богом у кожному слові. Хочу оголосити авторові велику подяку за таку потрібну і віддану поезію серця.
Цю книгу варто читати! По можливості усім - і тим, хто пережив Майдан на Майдані, і тим, хто просто його пережив, і, мабуть, ще й тим, хто залишився байдужим чи поза межами цього явища (хоча чи є такі?)!
Чудова рецензія, Олеже, скидаю, так би мовити, капелюха!)))
Хороша критика - це теж мистецький твір. Його читаєш з інтересом і задоволенням, навіть якщо не знаєш оригіналу, з приводу якого критику написано.
Я читав з інтересом.
Oleg Kolibaba відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Адресат має великий доробок в поезії, а ця збірочка стосується переважно Майдану. Ця поезія є надблизькою. Наприклад, зараз книжку про Майдан 2004-го я би не сприйняв сповна, а ця збірка дуже сильно передає емоції людини під час останніх подій
Я тільки крапельку підсумував 
