У тебе в каюті зацвіла молоденька вишня.
Й легені моряцькі прокурені миром,
Та ворог – не друг, бо не буває колишнім,
І не розділить з тобою ні хліб, ні віру.
Та якщо він, як і ти, ще не втратив честі,
То можеш писати про нього вірші,
Бо помста і злість також уміють вести,
І шляхи, обрані ними, іще не найгірші.
Ти можеш мстити, але не тобі карати,
І пам’ятай, що ворог з тобою вічно,
Міра сліз завжди сумі печалей кратна.
Порахуй океанську воду,
коли хочеш злічити відчай.
Не діли з ворогами ні хліб, ні правду,
Єдиний вихід у тебе – забавка в карти.
Ти можеш програти честь або владу,
Але виграєш смерть, і гра того варта
