Почуй мій монолог,
Слова - короткі і ясні;
Мене для тебе створив Бог,
А ти прогавив на краю землі.
Останні "прости", останні обійми,
Останні сни рахують останні години...
Ти не мій, ти мені не потрібен,
Але ти кращий за всіх, хто живий на світі!
Ти можеш іти, ти вартий мати найкращу
жінку, коханку, але чи знайдеш таку? -
Ми завжди шукаємо краще,
коли маємо щастя на відстані рук!
Нехай ти лишишся до скону один,
Нехай я лишуся до скону одна,
Зостанеться пам`ять про ніжність кількох годин,
Яка цінніша за вартість коштовного панна.
Не торкайся більше моїх рук,
Не цілуй вуста без любові; -
Тобі це забаганка, мені - мука,
Яка б`є скроні, б`є до крові.
Досить, - іди! - Не хочу відпускати,
Але знаю, - далі стане важче;
Я тебе не забуду ніколи, ти знаєш;
Я тебе кохаю до скону - ти гордо не помічаєш.
Почуй мій монолог,
Слова - щирі і слабкі,
Навіщо мені тебе створив Бог,
якщо нам не бути разом на землі?..
Пройдуть роки,
вилікує час,
І наші діти, від інших,
Підуть в перший клас ...
07 липня 2013 р.
ID:
549583
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 07.01.2015 18:09:58
© дата внесення змiн: 27.08.2015 22:06:17
автор: Юлiя Янгол
Вкажіть причину вашої скарги
|