Слова - сніжинки. Вони падають. У цю мить над Львовом випадає 12674523 сніжинки. І в кожній голові тих, хто спить зараз в Центральній лікарні, стільки ж фраз. По всьому місту, в комп'ютерах, на подушках, на диванах, в телефонах, на книжкових полицях, треба всім - цілі міріади фраз, вони прокльовуються, слова шикуються у рядки, які коли-небудь комусь доведеться сказати. Адже хтось повинен їх випустити. Хтось повинен взяти це на себе. А я не винен. Пардон.
І-важко. і-тяжко, і-страх та сум долає.І нескінченний шлях у бруді по коліна. Кінця - краю не видно! Але сили та віру відшукуєш.Від бруду обтираєшся та й уперед! Отак -то. Спасибі на добрім слові. Не пишеться зараз. Місяцями і не відвідувала. Та й"роботи" нині...Своя війна...
Льорд відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Думаю, звідки взяти слова. А то треба сніжинки ловити! Щоправда, в нас зараз справжнісінька весна
p.s. Цікаво (як математикові), як же ж Ви їх порахували?.
Льорд відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
якщо чесно я не рахував а просто написав ту цифру...а що було робити
Із святами будьте здорові! Життя продовжується!А сдова треба сказати. Хто, як не ми? Хто, як не я? Вам там у Львові легше. І сказати можна. І в газкету написати. А у нас, ой як пробивати те слово важко і нині. Спасибі за відвідини. Молімося! Але і борімося. Хто як може. За слово, яке рождається - теж!
Льорд відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Хай душа і тіло будуть зігріті!!!ми сьогодні на одній хвилі...Я вірю, що буде все добре!