Кожен вдих обережний, мов ріжуть нову латунь.
Видихаєш в обличчя гливкій, безпардонній вазі,
Ти ганяєш хрущів від яких нам немає спасу,
Наче в тебе в руці не гілляка, а сам гарпун.
Заміське надвечір'я обабіч людських доріг,
Де холодний коньяк за смаком - шоколад бельгійський -
Я вкидав у вогонь, щоб горіло, папір і тріски -
Я тебе цілував несміливо не за для втіх.
Монологи у віршах, мої послання в нікуди -
Хочеться просочити у бризках парфумних вод,
що носились тобою. А тут лише злив гидот
Яким дихаю я третій місяць на повні груди.
Ти лише в гості хоч... а хрущів же поки нема,
А як будуть то ми не чіпатимемо їх зовсім,
Уяви тільки, як ми йдемо на веранду босі
Довго палимо, а я радію отим хрущам...
