Мої кишені дріб’язками повні,
а що до дна… так глибоко до дна,
що я, роздутий в краплю на жаровні,
ногами відчуваю плавуна.
Я на горбі
кита
через Атлантику
мандрую, наче синій менестрель.
Ніч на тобі
хита
барвисті бантики.
Мене тримає на китові ель.
Австралію шукаю я, як чоботи.
Шнурується зелений континент.
Я буду притискатися до хоботу
і підкидати австралійський цент.
Візьму тебе на руки мокру й босу,
з галузками коралів на косі.
Я заплачу англійському матросу
за хлюп весла у сонячній росі.
Зіграю в цифру. Приросту нулями,
забагатію… розверну Гольфстрім,
за рифа я візьмуся якорями,
відчувши потяг до ліричних рим.
Чи ляпка сну, чи плямою на карті
Австралія – зелений континент.
Я скаженію, а тобі все жарти.
А що, як не піймаю клятий цент?
До дна на глибину! Тріщать кишені,
донизу тягнуть тіла вертикаль.
Я затискаю течію у жменю!
Мене везе карета у шпиталь.
Ніч на жаровні дна лежить, як риба.
Для тебе я її хотів таку.
Від Місяця, у ніч відтята, скиба
на шрам мою розпорює щоку.
