Вона була
Із юних літ її лише любив
За нею йшов невідомо куди
Й здавалося що і себе б убив
Аби лише не знать тої біди
Вона була безгрішна і ясна
Немовби неба чистого блакить
Вона була немов весна-красна
Ну як скажіть такую не любить
Пр. О Боже мій як я її любив
Навіщо в мене ти її забрав
Та краще б мене грім з небес побив
Ти часточку мене самого вкрав
ЇЇ любило все живе навкруг
Над нею в небі парили птахи
І кожне дитинча було їй друг
Бо навкруги юрмились дітлахи
Вона була струмком мого життя
З якого життєдайні сили пив
Назад тепер не буде вороття
Якби ж хто знав як я її любив
Пр. О Боже мій як я її любив
Навіщо в мене ти її забрав
Та краще б мене грім з небес побив
Ти часточку мене самого вкрав
