Мимо йде байдужа Лета,
сни чужi краде жебрак,
й вигарьовує клозетом
поїзд синiй, як чиряк.
Рани гоїть вiтер чорний –
бруд землi i сажу з труб;
пiзнiй вечiр – старий чобiт
над вагоном зашкаруб.
Поїзд йде... життя тартарське,
що не стик, то валить з нiг,
лиш помийники татарськi
обминає бiлий снiг.
Створено 25. 02. 1989 року, м. Тула (Архангельське)
Опубліковано: "На зламі дня" - Львів: "Тріада плюс", 2004. 100 с. - С. 26
