Така по-зимовому холодна осінь,
такий гарячий дотик чаю до тіла.
Буває не хочеться спати зовсім,
напевне крім чаю ніщо так не гріло.
Долоні мерзнуть,так і не зігрівшись,
вуста стають до болю сухими.
Морозним ранком на рік постарівши,
вкотре усвідомлюєш:»А час безупинно лине».
Ця осінь по-особливому зустріла.
Так неочікувано подихом зими
вона ввірвалася,наче й хотіла,
зруйнувати недописані ночами сни.
Вона залетіла крізь прочинені вікна,
тихо ступила вдев’ятнадцяте на поріг.
Лиш нагадала про себе і зникла
до наступної миті, лишивши холодний слід.
https://vk.com/a.o.poetry