непорочна, як квітка підсніжника
з тендітними пальцями під сніжною ковдрою
ти спала на білій хмарині янгольсько
та, хто зірвала серце чорною зіницею
і поклала між сторінок своєї долі
ти спала дитинно і усміхнено
так що сонце боялося сходити
боязко ховаючись за кленами
неприступна, як троянда
ти спала у моєму ліжку
насичуючи шкіру свіжістю
вбираючи вологу моїх обіцянок
виливала їх на папір римами
виривала сторінки зі словників
попелила мене дотиком посмішки
ти спала вкрита моїми обіймами
недосяжна, як квітка папороті
