Зима-літо, зима-літо…
Скільки вас прожито?..
А ви йдете, йдете,
І нові роки
З собою ведете.
Мов восени граки
Налетіли ці роки.
Не знаю вже,
Куди вас діти.
Чи сумувати, чи радіти –
Ви ж з нами працювали,
Орали землю,
Засівали жито,
З яким щоліта
Зростали наші діти.
Ми їх навчали,
Як по правді жити,
Радіти сонцю і весні
Та не коритися брехні.
Спекотні дні були
І дні холодні і голодні.
Все те було, немов сьогодні.
Ні сльози, ні дощі
Не змили спогади сумні
Скрутного часу по війні.
За мир і спокій
Дякували Богу,
Поволі поверталися до Нього,
Знайшли дорогу
До правди прадідів своїх.
Й розчистили від наклепів
Джерела свого роду.
І за дітей своїх ми можем порадіти –
Зросли ж людьми,
Що дбають Божі заповіти
І хама вигнали із нашої землі.
Але і в їхній долі
Чимало є випробувань.
Вони стають до бою
З проклятою російською ордою,
За рідну землю, гідність, волю.
Вони вже знають,
Як в цьому світі має бути.
В них є стійкий імунітет
Проти кремлівської отрути.
І сумніву нема,
Що наша сила
Путіну хребта злама
І знахаблілих москалів
Ми знищим,
Мов лиху заразу.
Влаштуєм їм
Ще Оршу і Конотоп,
А потім і Гаагу.
05.11.2014
