Чаруючий вечір, загорнуті плечі
Небесним його полотном.
Затихла кав’ярня: нема колотнечі,
На столиках чай та вино.
А затишок тихо проходить між людом,
Всипаючи в цукор тепла.
Маестро, закутайте публіку блюзом,
На Вас так чекала вона.
І ось перші ноти, немов реверансом,
Вступили в напружений зал.
І миттю затихли. Це було авансом.
Звучання – і знов інтервал.
Перервана тиша. Молочним ноктюрном
Так ніжно звучить саксофон.
Зіграй нам, Маестро, нічну авантюру,
Душевних мелодій півтон.
Зіграй нам сердечних мінорних ілюзій,
Багряних світанків печаль.
Сьогоднішній вечір втопився у блюзі.
Лише один вечір, на жаль.
Наповнена тиша відлунням романсу,
Під оплески стих саксофон.
Спасибі, Маестро, за мить резонансу
Звучання сердець в унісон.
08.11.2014 р.
спасибі 
Дійсно, вірш достойний! 
