Першій вчительці…
(Бжицькій Ользі Василівні і всім вчителям присвячується)
Малесеньке віконечко навпроти
Світла промінь розрізає ніч
За столиком, аж до глухої ночі
Вона щоденно, творить життя мить
Життя не свОго, ним лише вдихає
Невтомні руки, звично у танку
Маленькі долі, ніжно виправляє
Червоним помічаючи імлу
Знання – це світ, а незнання – це темінь
Але хіба, маленькі та прудкі
Ми знали, що такі безсонні ночі
Ключі в життя, кують для нас усіх
Хіба ми відали, грАючи без впину
М’яча у двОрі, ковзАючись в снігу
Що ці жіночі, ніжні руки творять
Для нас будують, долю непросту
Вони щоденно, вправно засівали
В дитячі душі зерна знань, добра
Щоб рясним цвітом та плодами стала
Зростилася, розквітла щоб земля
Затим, щоб ми, вже молоді та сильні
Зерном хлібів засіяли поля
Автомобіль та трактор, щоб водили
Корівками на фермі догляда
А хтось замріяний, у височінь злетіти
Незвідану космічну даль відкрить
По океанах кораблі водити
Ну а когось,- обрати в ніч творить…
Щоб оберталося людське життя невпинно
В щоденній праці, радістю зросло
Вони теж сядуть просвітляти ночі
Щоб в душах нових світло ожило
І це нічого, що червоний зошит
А шкільна дошка в крейдових хрестах
Це пам'ять нам, як пильно треба дбати
Все те що маємо – державу та життя!
І в час коли, неначе на екзамен
Ти схиблені знання суспільству принесеш
Червоним навмання, вже смерть розпише долі
І помилки хрестів, з могил вже не зітреш
Малесенькі віконечка навпроти
І зараз світлом, ріжуть темну ніч
Уклін та шана, всім вчителям сьогодні
І тим що вже пішли – у вічність, щоб світить!..
До дня шани невтомної праці вчителя…
3.10. 2014 р.
Сергій Кріпак*
Дякую за відвідини!
Дякую!
