Осінь стукає в вікна краплинами,
Залишає на склі колії.
Люди тихо сидять в меланхолії,
Небо хвилями вкрито бурхливими.
Вітер листя краде, застигає кришталь,
Блискавиці б'ють над просторами.
Небо грає пісню мінорами,
жалюзі опускаються, люди-сталь.
З тиші туга крадеться, ховається,
Пройшла злива - дощ не вщухає.
Кожну мить хтось когось забуває,
Я щасливий, на дощ збирається ...
