Солодка патока пітьми
пливе над сонним містом,
глазур'ю сутінки сповзають по шибках.
Десь на солом'янім даху, де зорі, мов намисто,
з сюжету снів ніч пише альманах.
Мілким мереживом гілки сплелись, мов тіні,
їсть тиша бублик- місяць за вікном.
Потріскує багаття у каміні
І руки гріє кава й цинамон.
Пливе буття, хоча все спить довкола,
Із ниток меду час плете клубок.
Впав камінець - пішли по воді кола,
Отак життя...Короткий його строк.
Ми прагнемо блаженства і спокою,
та будні міста - сотні голосів!
І лише ніч покірним віслючком з собою
притягне віз цінних прянощів- снів...