Знаєш, що хочеш, коли вже зовсім нічого не треба?
Коли від свого ж мовчання до болю закладені вуха,
Коли тобі ба́йдуже, кров чи вино тече по венах,
Коли твої сльози випечуть шкіру обличчя досу́ха.
Коли весь світ навколо стає сірим суцільним ко́длом,
Коли від тебе дверима закрилися люди і душі,
Коли все, чого торкнешся, стає безмірно холодним,
А твій власний дотик до себе стає в стократ пекучішим.
Коли очі не хочуть бачити ні землі, ні неба,
Коли слова застигають у горлі, байдуже і вперто,
Коли серце зсередини з тріском ламатиме ребра,
Хочеш тихесенько, мовчки, беззвучно лягти і померти.
10.10.2014 р.
Знаю! Але ж це не вихід! Ще досить багато речей заради яких варто жити!) Альбінко, закінчуй з такими думками!!!
Погані думки...
А вірш хороший!!!!! ...Успіху!
Альбіна Кузів відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
інколи ці думки і емоції просто потрібно виписати у віршах... тоді стає трохи простіше...) дякую)
...Успіху! 
