Відповідь горлиці на вірш "Музо, де ти!"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527742
Мила Горличко! Багато хто з нас мучиться таким же питанням:
чи варто писати?
Моя відповідь однозначна: ВАРТО!
Хтось із нас більш талановитий, хтось – меньше, але якщо в нас
є хоч найменша іскорка Божа, то ми не маємо права її погасити.
Не смію називатися поетом,
не дарував Господь такого хисту –
чарівно заворожувать куплетом.
Мені б... вмістить в три слова – море змісту.
Новітні форми? Я їх в гріш не ставлю.
Підвладна вся емоціям, скоріше
пишу, як дихаю, без фальші, не лукавлю...
хоча сучасність це не цінить в ві́ршах.
Пишу... Чи варто? Та себе я тішу,
що в поетично-смаковім розмаї
я скромненько займу ще вільну нішу,
де МІЙ читач на мене вже чекає.
І ще... ВОНО – не запитавши, ходить,
торкне смичком – і рима заспіває.
Я знаю: ві́рші до сердець доходять,
коли душею автор промовляє.
5. 10. 2014 р.
Дякую, дорогенька, за відкриту душу і підтримку моїх думок! Більшість з нас "аматори". Так принаймі скажу про себе. Ми пишемо те, що накопичується в душі. Часом,не дуже лірично, шкульгають наголоси, рими, ритми, але ми пишемо бо інакше просто не можемо. Деколи це просто "вибух душі", часом сильно працюємо над віршем. Останнє не завжди вдається Відчувається, що тут щось бракує.Мабуть так уже і буде. Бо кожний з нас вважає свого вірша як свою дитину. Бережім їх! Для себе! Як комусь сподобається, подякумо належно і прямуймо далі!
Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Наталочко, рада бачити такий бадьорий настрій! Так тримайте!
І пишіть - це потреба душі
Підтримую І Вас, Світланко, і Горлицю, бо й сама так вважаю і про це саме написані й мої вірші
Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Думаю, Наталочко, тут нас чимало таких, хто сумнівається в собі. Не сумніваються лише справжні Таланти... і ще - дУрні.
Завжди рада бути в колі однодумців!
Обома руками ЗА... Ці змістовні слова і про мене, Світланко, Клас!!!
Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я трішечки доповнила звернення до Горлички. Писала цей експромт нашвидкоруч вчора, як відгук на її вірш. А сьогодні вирішила трішки допрацювати і розмістити на сайті.
Рада, Любонько, що ми - однодумці.
Відчувається, що тут щось бракує.Мабуть так уже і буде. Бо кожний з нас вважає свого вірша як свою дитину. Бережім їх! Для себе! Як комусь сподобається, подякумо належно і прямуймо далі! 
Так тримайте!
