В невблаганний час, в хвилину тяжку
Згадую, мамо, тебе, твою ласку.
Згадую твою турботу й печаль,
Зморені руки од буденності справ.
Безтурботні пригадую днини,
Як за руку мене ти водила
Повз каштани і гуркіт машин
Поспішаючи по справам своїм.
Тепер же й я так поспішаю,
Клопочу весь день і не встигаю,
Лиш на мить спинюсь тебе згадати
І знову справи, справи, справи…
В минулому зосталось те життя
Моїх гулянок зрання до темна.
Тепер від щоденних сірих дум
Оселився в серці гіркий сум.
…
Нема тебе поруч, та чую тепло,
Що щедро так ллється від серця твого.
І душа завмирає, так тихо стає,
Відчуваю, побачить жадаю тебе!..
