Коли я прокинусь, не треба говорити зі мною.
Я хочу в мовчанні все життя провести.
Я хочу думками говорити з водою,
І вітер буде мої думи нести.
Коли я прокинусь,я піду погуляти.
Незнаю куди, але точно піду.
Не треба мене будь ласка шукати,
Бо я все одно принесу біду.
Коли я прокинусь, то буде музика грати,
На арфах мені заграють древні музики.
Не треба ці звуки спиняти,
Бо слідом за ними заграють волинки.
Коли я прокинусь - то буде усе розквітати,
Весна дарує життя нове.
Не треба сюди зиму гукати.
Нехай же вічно весна живе!
Коли я прокинусь - я іншою стану.
І зміниться тоді доля моя.
Не треба вести мою долю в оману.
Мене ж бо породить священна земля.
Коли я прокинусь - я хочу самотність стрічати,
І з нею прожити все життя.
Не треба за мною ридати.
Я скоро піду в небуття.
